Фервальтерка*), що з нею розмовляється, говорить: „Бог її там може зміркувать.“ Та лист прийшов від графа до фервальтера і в місті до старости, щоб в оглядності її держали, не перечили ні в чім, мовляв — недужа, хоче тут освіжитись. Та де тобі недужа! То живе срібло! Говорю вам: помана, ще й французькая. А ви зайдіть, коли — без церемонії, Еозмовтесь з нею — страх яка розмівная. Іа що вже наші молодиці — тумани 2), а й з ними щось, калічачи слова, бересь балакати, знаками доповняючи. Прийдіть, я знаю — буде рада, ну, та й вам не буде нудно так, як там на хуторі. Я Мені не нудно, а з поманою, як ви її назвали, що мені балакати? Злісний. Прийдіть, прийдіть! А то яїй скажу про вас, і зробить вам таке: сама прпйде до вас. їй якщо стрілить в голову, то й діло тут. їй-богу, це помана, ще й французькая.
- ) Фервальтерка—завідурзтелька.
2) Туман—дурний. 14«
