Ця сторінка ще не вичитана
я Ну так, ішов. Злісний І що, не чули вереску? я Ні, не чував. Злісний Ну, певно спала десь вона. Я Що за вона? Злісний Якби я знав або хтобудь! Якесь таке, ні птах, ні риба, ні жона, ні панна, та й говорить не по-нашому, мов та синиця цвенькає, пищить, вищить, в долоні плеще, всюди скаче, бігає, всьому дивується, раз плаче, раз смієсь. Мале таке та утле, — взяв би, бачиться, в долоню й другою долонею прикрив, а всюди того повно—двір, гумно і сад, шпихлір і корчму й тік;—все чисто наві- ДИТЬ, усякого зачепить, всім цікавиться— ну, сказано, помана, ще й французькая! Я І хто ж вона, чого сюди приїхала? Злісний Питайте ви мене, я буду вас питать! 147
