Ця сторінка ще не вичитана
А внизу на львівських вежах інші дзвони на той гук відгукнулись, наче голос полетів із рук до рук. А при церкві святоюрській на саміському шпилі край шатра під грубим дубом товариство при столі. Тут Богдан, козацький батько, і полковників аж п'ять, і Іван Виговський писар, розмовляючи, сидять. Праворуч гетьмана гості, королівськії посли, що від Яна Казі міра подарунки принесли. То колишній кум гетьманів, Любовицький, що колись гостював у Чигирині, поки війни ті знялись. Обік нього ще пан Грондзький бистрим оком, наче щур, огляда козацькі сили і немудрий львівський мур. Стихли дзвони святоюрські, писар кубки налива, і заслухались присутні на гетьманськії слова. II „Пане куме Любовицький,— мовив, хмурячись, Богдан,— 220
