А сотня різними шляхами вже До Києва уроздріб подалась. Гостомисл. Це добре. Думаю, що тої сили Досить для нас. Зближається до Путяти і клепче його по плечі. Ти, друже МІЙ, веди Цей відділі Плян весь нашої роботи Тобі вже звісний. П у тята. Що вже й говорить І Гостомисл. Яка безсмертна слава жде тих смілих, Що діло це сповнять, про це я також Тобі й вам всім не буду говорити. А іншу річ скажу: весь княжий двір, Всі скарби, на половцях ним здобуті, Усе те ваше. Я для себе з того Ні зерна не візьму. Одного тільки Мені потрібно, щоб дістати в руки Самого Святослава, хоч живого, Хоч би й мертвого. П у т я т а. Що лиш буде можна, Ми зробимо, щоб виконать твій плян. Боюсь лишень… Гостомисл. Нічого вам боятись! Путята. Ти знаєш, воєводо, ті Кияни— Дурний народ! Вони за Святослава Готові у вогонь і воду. Ну ж Дізнаються, ударять на тривогу!.. Гостомисл. Не бійтеся! Дізнаються тоді* Як буде все готове І НІХТО На світі вже не зможе розробити Того, що зроблене. Путята. Ав брамі міста Не спинять нас? Гостомисл. Сьогодні сторожами На білоградській брамі є мої 122
