Баю рак. Та знаю, чом не знати? Маруся. Мій тато вбогий, але ти не бійся! Цей хрест. .. Лиш, чуєш, Крайникові ти О нім ні слова! Ані слова, чуєш? Цей хрест. . . Б а ю р а к. Продати? Маруся. Борони вас Боже! Ти розлупи його! У нім папір — Мій тато прочитає… Пам'ятай! Віддай його… Баю рак. Ой, пані! Бачте! Бачте! Скаче в бік за дерево й щезає в гущавині. Я В А XII Маруся, Марусяк Марус Я К під час останніх слів Марусі потихо одчинив двері яскині й з топірцем у руці кидається за Баю- раком, та коли побачив, що Баюрак скочив у ліс, кидає за ним топірцем. Топорець відбивається о дерево й падає на сцену. Марусяк підіймає його і з заціпленими зубами стає перед Марусею, котра стоїть зовсім рівнодушно. Хвилю мовчанка. Зміє! Я вб'ю тебе. Маруся. Убий! Марусяк б‘е її обухом топірця в плече. На маєш! Маруся падає на землю. Чому ж не в голову? Скінчи, коли Зачав! Марусяк кидає топір і голосно ридаючи, припадає перед нею на коліна. Марусечко! Дудіе моя! Чи я здурів, чи що зо мною діесь? Здурів! Здурів! Та ти мене доводиш До того! Господи! У тебе кров Тече з плеча! 187
