Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/190

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Бо посміла. Маруся. Тобі його не треба. Мару сяк. Чом не треба? Маруся. Тих криївок ти більше не побачиш. Мару сяк. Вовчице 1 Відьмо І Що це ти говориш? Маруся лагідно. Ілашу І Слухай. Цієї ночі сон Мені такий приснився… М а р у с я к. Чорт з тобою І з твоїм сном! Скажи, яким ти правом Мій хрест дала оцьому заволоці? М а р у с я лагідно. Послухай лиш! Я все скажу! ЯВА XIII Ті самі, Бойчук стогнучи й підпираючись палицями, з трудом входить Бойчук. Ватажку! Це що значить? Куди пішли всі наші? Мар у сяк. Пішли? Хіба в колибі їх нема? Бойчук. Нема нікого! Все своє забрали. Я був на хвилечку здрімався. Прокидаюсь, В колибі пусто. Марусяк. Я нікуди їх Не слав. Мабуть по лісі розійшлись. М а р у с я. Мабуть, що ні. Я думаю, що вже їх більше не побачиш. М а р у с я к. Що це ти Говориш нині? Маруся. Якби ти хотів Послухать хвильку! М а р у с я к. Загадки якісь! Ну, слухаю. Маруся. Сідай ось тут! Марусяк. Та може Не час сідати? Може треба де За ними бігти? 189