Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/191

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

Map^ Це було б даремно. > уся. Не доженеш уже. Мар у сяк. Прокляття! Жінко І Не муч мене! Кажи: нам грозить щось? Маруся. Сідай ось тут! Вспокійсь! Марусяк сідає. І ти, Бойчуку, Сідай. Хоч жаль тебе, та що ж, мабуть Судилось так тобі, що ти не втік. Б о й ч у к. Не втік? Куди мені втікать? Маруся. Туди, Куди всі прочі. Б о й ч у к. Та чого? Маруся. А того, Що за годину, за малу хвилину Тут буде ровта. М ар у сяк Зривається. Грім і пекло! Відьмо І Ти зрадила мене! Запродала! Так на ж тобі за це! Добуває ножа і пробиває її. Б О Й Ч у К кидається, щоб його спинити, та запізно. Ватажку! Боже І Ти ЩО зробив? Кидається до Марусі. Маруся, котра від удару повалилася на землю й зомліла, тепер прокидається; ослабленим голосом. Спасибі, любий! Так Було і треба! Ох, та видно ти Не дуже то любив мене, не трапив Відразу в серце. Марусяк припадає до неї. Боже! Ще жива! Заходиться спиняти кров, що тече з рани. Не трапив в серце! Справді ні! Жива! Марусечко! Скажи… Маруся. Я… я невинна. Марусяк. Невинна! Боже! А я, нелюд клятий, 190