Хоростіль. Не бійтеся, пані! Будьте спокійні і смійтеся з цієї дурної бесіди. Війт кричить. Я вам покажу, чия тут дурна бесіда! Покажи мені пас! Маєш пас? ХорОСТІЛЬ показує йому фігу. Війт. Так ти без паса? А! добре! Люди, в'яжіть його! Омелян заслонюе його. Пане начальнику! Чи ви вдуріли? Що це ви робите? Загонистий відпихав його. На бік! Ми з вами тепер не так поговоримо! X О р О С Т І ЛЬ сидить і курить. ОмвЛЬКу, ВСПО- кійся! Хочете паса, пане начальнику? Я вам зараз покажу. Схапувться живо й заступав вихід ґанку ОмвЛЬКу, СТаНЬ у Дверях! Видобуває з ботанічної пушки величезного вужа. Ось вам МІЙ пас. Війт цофавться переляканий, люди теж, Ой, Господи! Чарівник! Товкач. Гадина! Матінко, яка страшенна! Загонистий. Пек, пек! Оссина ЇЙ. Ховається за Товкача. Хоростіль наближається з вужем до війта. Хочете? Хочете? ПрИДИВІТЬСя! Війт цофавться аж ДО дверей, В ЯКИХ СТОЯТЬ Омелян І Юлія. Знаєте тепер, ХТО Я? Війт. Ой, паночку! Змилуйтеся! Дамо вам спокій, не губіть нас! Хоростіль. Дасте мені спокій? Хіба я вас боюся? Ви мене спитайте, чи я вам дам спокій? Хочете, я тільки раз свисну, то будете таких пасів мати повну хату, комору й обору. Війт. Ой, Господи! Панчику любий! Що хочете, дамо вам, тільки нам того не робіть! Хоростіль. Ні, я вас мушу навчити розуму, як з людьми обходитися! Вас і отих ваших чесних сусідів. 220
