ходять, то він відповів мені спокійнісенько: „А я жодного вашого листа на пошту не передам.“ Хоростідь. Вали на нього скаргу! Родичів подавай на кару! Не даруй ані крихітки! Покажи їм свою енергію. Ставляться вони до тебе, постався й ти до них! Як вони зм'якнуть, тоді й ти можеш. Юлія. Добре вам так говорити! Ви—здорові, сильні, а брат що проти вас? Хрущ. Омелян. Так слухай же, брате! Зажди ще тут хвильку. Я зараз усе приладжу. Спис дітей в мене вже готов. А решту я за хвилинку… Хоростіль. Добре, добре. Омелян відходить у школу. ЯВА XII Юлія, Хоростіль Юлія. Ну, та й відважний ви чоловік! Знаєте, як вас оті бойки обступили, я гадала, що так і кинуться на вас, задушать… Хоростіль. Ну, це не така легка річ мене задушити. Юлія. Не можете собі уявити, як я боялася за вас і за брата. Знаєте, я вже так надумала: як скоро вони схочуть котрому з вас що злого зробити — схоплю за сокиру й валю першого- ліпшого по голові. Хоростіль. Ну, та й рішучі ж ви, панно Юліє! Юлія. А мій бідний брат хорйй, безсильний, згризений… Знаєте, він часами кров'ю плює, тільки таїться з цим від мене. 222
