Юлія. Білет? А що він пише? Омелян. Дуже перепрошує, що не може нині приїхати до нас на екзамен, бо перешкоджений. Війт і селяни. Ова! То шкода! Юлія. Ба, а для кого ж я з обідом лагоджуся? І стільки заходу! Омелян. Ну, сестричко, дарма! Якось ми тому обідові дамо раду. А заходи так само як соус — задармо. Юлія. Добре тобі жартувати, але я ніг і рук собі не чую. Омелян. Ну, Юлечко, я тобі тому не винен. Хіба схочеш пану інспекторові процес о відшкодування виточити. Та й то не виграєш, бо він у тебе обіду не замовляв. Юлія нетерпеливо. Ну, пішов уже торочити! А мені ніколи й слухати! ЯВА VIII Ті самі без Юлії Омелян. Ну, що ж, люди добрі. Коли пан інспектор на нас не ласкав, то може б ми могли зачинати екзамен? Війт. Та що ж, діти всі тут. А ми раді послухати. В о л ь ф. А мені дозволите? Омелян. Що ж, кожному вільно, то чому ж би й вам не було вільно? Слухайте. Ну, діти, сідайте в лавки! Хлоці й дівчата сідають у лавки й розкладають книжки, скриптури й т. і. Я В А IX Ті самі, Хоростіль у блузі й полотнянім плащі з пушкою через плечі Хоростіль. Славаїсусу Христу, люди добрі! Всі. Слава на віки! 259
