Цю сторінку схвалено
2 хлопець. Ну, та вода млин жене, а в ставі рибу держать.
Омелян. Добре. Можеш сідати. Хлопець сідає. А тепер…
ЯВА XI
Ті самі і Возний
Возний входить. Слава Богу!
Всі. Слава на віки!
Возний. Чи тут пан професор Омелян Трач?
Омелян. Тут? Що там таке?
Возний. Прошу, тут до пана професора письмо, розпорядження із шкільної ради. Ось тут, прошу поквітувати. Омелян підписує в книзі. Так. Дякую. Не хочу переривати пану професорові заняття. Дай Боже здоров'я! Відходить, кланяючися.
ЯВА XII
Ті самі без возного, Юлія й Хоростіль збігають із ґанку й наближаються до Омеляна. Цей поквапно розгортає листа, читає, хитається на ногах і сідає на лавці
Юлія. Омельку! А тобі що? Що це таке?
Хоростіль. Господи! Він поблід як стіна! Бере за руку. Рука зимна! Омеляне! Що це?
Омелян важко дихаючи, добуває хустку й тулить до уст, а другою рукою хапається за груди — по хвилі кашляє й опускає руку з хусткою. Юлія заглянула на хустку і скрикнула.
Юлія. Ой, Господи! Кров! Омельку, ти слабий! Що тобі?
Омелян глухим голосом. Нічого, нічого! Вже легше! Вже Пройшло! Встає і знов сідає.
266
