та на штреції Геть мені насип попсують! А не підеш ТИ відтам ОДИН 3 другим, гаї Біжить з під» несеною лопатою і щезав. ЯВА III Якийсь час на сцені пусто. По хвилі з противного боку» від рампи, на насипі показується Олена й Зося, з серпами на головах, з вузликами в руках, за ними йде Прокіп Олена. Бігме, кумоньку, аж мені прикрої Сама не знаю, як вас дякувати. Не стільки ми вам там і напрацювали… їй-же-богу, яка вже з мене робітниця! А ви нас так ударували, так ударували!.. Завада. Е, що там, кумо! У дарував! Уда* рував! Гріх би мені був, якби я таких щирих, таких добрих людей не пошанував. Я вам кажу, ви мене нині так урадували тим, що мене послухали! А того вже, кумо, не говоріть, що ви не заробили! Правда, ви слабонькі, але проте жнете добре, а вже що панна Зося!.. Зося. Та яка я вам панна, дядьку Прокопе? Прокіп. Для мене ти, дівочко, панна. Не гірша від тих, що в панськім дворі, а може ще й ліпша. Тим часом Олена війшла до будки, зложила там свій вузлик і зараз виходить. Олена. Ну, спасибі вам, кумоньку, що нас аж до самої хати довели! Але тепер уже вас так не пустимо. Прошу, зайдіть на хвилечку до середини. Мого старого немає дома, певно пішов штреку оглядати. Ну, та він зараз прийде. Прошу! Завада сідаючи на лавці під стіною. Ні, кумо- чко! Дякую вам! У вас там тісненько в будці. А тут так чудово. Сонечко саме на заході, похолодніло трошки, повітря тут у вас серед 279
