як твій Гнат, що не туманю тебе словами. Ще сьогодні беру твоїх старих із собою в село, щоб у громаді підписали один папір. З о ся. Який папір? Завада. Мій запис, що ним я записую тобі половину мого маєтку, поля, худоби, будинків і всього, що маю, і то не по моїй смерті, а від того дня, коли візьмеш шлюб чи з Гнатом, чи з ким хочеш іншим. З О С Я стоїть мов остовпіла, витріщивши на нього очі. Що, що, що ви говорите? Завада. Те, що чуєш. З о ся. Чи ви жартуєте, чи ви направду одуріли? Завада. Ані жартую, ані не одурів, а святу правду говорю. « З о с я. Але коли хочете таким способом зловити мене… Завада гнівно відкидає її руку, що досі держав у СВОЇЙ руці. Нічого від тебе не хочу, дурна дівчино! Ось твій батько надходить, я з ним поговорю, а ти йди собі, куди наперлася! З О С Я стоїть пристиджена і зворушена. Слухайте, дядьку! Завада мовчить, опершися головою на лікті. З о с я. Дядьку! Ви гніваєтеся на мене? Завада мовчить. З о с я. Слухайте! Коли ви не дурите мене… І коли не будете ні силою, ні хитрощами розлучати мене з Гнатом… І коли би Гнат змінив свою думку—добровільно, розумієте… І коли би я… Ну, та що я! Даю вам слово, що в такім разі я готова би вийти за вас. Вибігає. За той час уже смерклося, чути рехкіт жаб, крики пастухів за сценою. Завада якийсь час стоїть на краю платформи, кінець сходів. Панько надходить штрекою і звільна йде горі сходами. 293
