швидше його з'їдять великі фабрики, тим ліпше буде і для нас. Мартин роблячи. Хто знає. Може бути. Та поки що, ремесло ще є і дає нам кавалок хліба,— значить, мусимо його пильнувати. кР иштоф. Так і є! Філістер, заскорузлий, тіснозорий, та й годі. Якби всі так думали, то світ би і за сто літ не поступив наперед. Ми соціял-демократи думаємо інакше. Що має гинути, хай гине зараз! Значить, що хто може, хай до цієї цілі допомагає. Робімо трудності дрібному ремеслу, компромітуймо його, дискредитуймо! Мартин. Наганяймо публіку до Медлінга— чи так? кР иштоф. А хоч би й до Медлінга—все ж таки поступ, фабрика. Мартин. Так, тільки для нас із цього поступу стільки користи, як із торішнього снігу. Що мали би заробити ми, те піде в кишеню віденського фабриканта. Кр иштоф. Не бійся, коли дрібне ремесло в Галичині буде зведене до руїни, то фабрики повстануть самі собою, з конечности. Ти чув про англійця? Мартин. Про якого? Кр иштоф. Адже ж тут у Львові якийсь англійський капіталіст закладає фабрику взуття. На велику скалю1. П'ять складів у самім Львові. Інші склади по всіх більших містах. О, брате, це буде для наших майстерків см не вірив. 1 На велику скалю — в дуже великому розмірі. щось про це, але якось 307
