глієць влазити. Вже рада міська внесла мемо- ріял до міністерства проти уділення йому концесії, а завтра ми вносимо другий про нужду іжевського стану. Завадський. А про анкету не забувайте, пане брацє! Чирняк. Ах Господи! Жінко! Та й справді, я зовсім забув, за чим прибіг додому. Жінко, на тобі гроші. Дав їй гроші. Бігай, посилай слуг, та живо! А г а ф і я.,Куди? За чим? Чирняк. Ти не чуєш? Анкета! За хвилю, майже що не видно, анкета буде в нас! Агафія. Хто ж то такий? Якась пані? В гостину до нас? Чирняк. Не пані, жінко, не пані, а анкета. Буде пан цехмістр, і пан заприсяглий знавець Клеофас Цимбальський і пан від газет, знаєш, той у золотих окулярах?.. Агафія. Той, що тягався з тобою тоді, як ви воювали проти Медлінга? Чирняк. Той сам, той сам! Агафія. А вже тобі віддав тих десять ринських, що тоді позичив? Чирняк. Жінко! Ти мені не смій в такий спосіб говорити. Тут діло загальне, не моє особисте. Тут цілому шевському станові грозить руїна! Агафія. Але тебе першого зруйнують ті пани! Чирняк. Не смій говорити цього! Ті пани призначені магістратом вислідити стан шевського ремесла в цілім Львові й виробити про те книжку. А пан редактор до того єдиний чоловік. Агафія. Та хіба він розуміється на шевстві? 316
