в нього те, що нам потрібно, а вже як він попре, то можна мати надію. Завадський б‘в себе пальцем у чоло. Ага! ЯВА VIII Ті самі й Гутак Гутак. Ну, пане господарю! Де ви? Тут, як то кажуть, до горлової справи доходить, а вас нема. Чирняк. О, перепрошую дуже! Йду вже, йду І Біжить до бічного покою. Завадський доГутака. Знаєте, пане цехмістру, мені здається, що той газетяр так таки кпить собі з нас усіх. Гутак. Ну, я би цього не казав. Звісно, як той казав, газетярська жилка й язик гострий та верткий, але все таки чоловік розумний. Голова, як той казав. Завадський. Але може би було ліпше до анкети запросити якогось правдивого католика? Г у т а к. Як то, а хіба цей що? Завадський. Ну, я до таких свіжо хрещених католиків якось не маю набожен- ства. Я В А IX Ті самі і Шпіцкопф у дверях з ковбасою в зубах і булкою в руці Шпіцкопф. Алеж панове, прошу 1 Завадський. Йдемо, йдемо! Йде до бокового покою. ЦІ П І Ц К О П ф пропустивши його, виходить до Гутака. Пане цехмістру, ви чоловік чесний і правди 327
