Орися. Дякую за ласку! Злизуйте свому товаришеві Рахмілеві, а не мені! Писар. Які ж бо ви, Орисю, недобрі! Я власне хотів до вас зайти… Орися. Певно до тата. Писар. Ну, звісно до тата також. Але я знаю, що ваші тато нині при святій неділі в ту пору трошки спочивають. А я поспішив, щоб власнз з вами трохи побалакати. Орися. Зо мною! А пек на погані очі! Що ж ви зо мною за діло можете мати? Писар. Хто знає, Орисю, може важніїш ніж з вашим татом. Орися. Жартуйте здорові! І я з вами будп Писар. Ні, Орисю! Я не жартую. Хіба ж ви не видите, як я вас люблю? Орися. Ви мене? Перший раз чую! Я гадала, що ви тільки одну горілку а другою Рахміля найбільше любите. Писар. Бачите, Орисю, які ви недобрі Така молода дівчина, а така зла. ор и с я. Може для кого й добра. Писар. А що ж я вам такого зробив, цо ви на мене *злі? Орися. Якби ви добрі були, то помоглиб мені от хоч відро з криниці витягнути. Писар кидається до журавля. Господи! Та я зараз! Тягне. Я В А II Ті самі й Олекса Олекса.. Ха-ха-ха! А це що такого? Наа пан писар воду з криниці тягне? Писар покидав жердку й обертається. Хто це Що, що такого? Я, ніби? Та я не теє… 342
