ДІЯ ДРУГА Громадська канцелярія. Я В А І Рябина й писар сидять при столі, на котрім табеля податкова й інші книги урядові. Відбирають податок. Присяжний на боці на стільці. При дверях і попід стіни люди, чоловіки й жінки а книжечками податковими в руках. Деякі виймають гроші з чересів, другі вив‘язують із хусток і за чергою підходять до столу. При столі стара жінка подав писареві книжку. Коло писаря розвернена його нотатка, в котру він щохвилі заглядав. Писар. Ви Ксенька Тулубиха. Жінка. Та ніби по чоловіці Тулубиха, а прозивають Зарічна. Ксенька Зарічна. Писар. Те мене не обходить. Тут стоїть Тулубиха. Халупниця. Жі нка зідхаючи. Ой, таже халупниця гірка та не солодка. Не те колись було, але небіж- чиченько, хай йому там Бог не пам'ятає… Писар. Ну, ну, нам того не потребуєте казати! Рябина. Не будеш ти, бабо, тихо? Тут громадська канцелярія, а не зарінок, щоб ти свої теревені розводила! Писар зазирав в нотатку. Ви ЩЄ ЦЬОГО року нічого не платили? Жінка. Ой, пане писарю! Таже платила! Півтора срібного дала на саме Срітення. Хіба не тямите? 358
