КОЖух! Кладе під дерево околот, Феся кладе кожух і приставляв стілець. Не бійся без мене ночувати, дитино моя! Пильнуй хати та принеси мені сюди дещо їсти. Чень то довго не потриває. А тепер піди по селу, та всіх чоловіків і жінок і дітей, особливо дітей, справляй сюди, щоб ішли на ДИВО ДИВИТИСЯ. Цілує її, відтак став на стілець, обкручує дерево ланцюгом і замикав на колодку, Феся бере стілець і відходить, а Казибрід бере в руки палицю і став під деревом та кричить. Гей, люди добрі, малі й великі! Сходіться сюди, збігайтеся глядіти на побліку 1. ЯВА XII Ті самі без Фесі. Помалу сходиться багато мужиків, жінок, дівчат, дітей Грінчук. Свят, свят, свят! Куме Панасе! А ви що робите? Казибрід. Позиваю до Пана Бога найбільшого кривдника і грабівника в нашім селі. Грінчук. Та де? Якого? Казибрід показує палицею. Рябину. Всі. Гурра! Рябина окований! Рябина опутаний 1 Казибрід. Так, люди добрі! Тепер він опутаний, мій арештант, і я доти буду пильнувати його, доки Пан Біг між нами правди не зробить. Всі. Гурра! Рябина арештант! Рябина опутаний! Г р і н ч у к христиться. Господи! Зовсім з розуму зійшов старий Казибрід. Діти починають скакати довкола дерева. Крик, гармідер. Заслона спадає. 1 Побліка — сором, ганьба. 357
