Р я б и н а люто кидається до нього. Стара собако! Зараз марш мені відси! Казибрід. Ось я тут! Бий! Під Богом стою і тебе не боюся. На, доторкнися мене! Р я б и н а. А хіба що? Казибрід спокійно. Рука всхне. Ряби на цофається і кличе за сцену. Гей, присяжний. До Казиброда. Чекай, старий дурню, я тобі покажу! Казибрід сміється. А що? Чому не б'єш? Забігали мурашки поза плечима? Ні, небоже! Тепер не на те пішло. Казав ти мені, щоб я тебе до Бога запізвав — ось тобі мій позов! І суд Божий над тобою буде. Буде! Будь того певний! Буде суд страшний та тяжкий! Почу- сшся сам на світі, як та билина в полі. Твої спільники й товариші зрадять тебе! Всі чесні люди тікатимуть від тебе! Власна твоя кров проти тебе стане! І пропадеш, пропадеш, Прокопе, коли не покаєшся й не покинеш погану стежку! Я В А IV Рябнна, Казибрід, Присяжний Присяжний. Ви мене кликали, пане начальнику? Рябина. Я! Наказую тобі, візьми оцього одурілого й запри до арешту. Присяжний зупиняється. Я? ЙОГО? А ТО за що? Казибрід. За те, що я правди у Бога кличу, що Рябину до Бога позиваю. За те маєш мене арештувати. Прис я ж н и й цофається.Пане начальнику,не- можу—боюся. Рябина. Чого боїшся? 378
