Присяжний. Ну, візьміть ви його перші, то я за вами! Казибрід рішуче. Рука всхне! Чуєш? Кожному рука всхне, хто посміє до мене доторкнутися. То з Богом справа, а не зо мною. Присяжний. Пане начальнику, пустіть мене І Я його боюсь! Ряби на вслід за ним. Тьфу! Ото чоловік! Але чекай ти, я тобі покажу! Віднині в мене служби не маєш! Присяжний сердитий. Овва! Та хіба то я у вас служу? Мене рада наймила, а громада Платить. Відходить. Рябина. Дам я тобі раду, чекай лишень! Казибрід. А що, бачиш тепер, чия правда? Зачинає серце щеміти? Чекай, не те ще буде! Рябина. Я тобі зараз покажу, що з тобою буде! Наближається до нього з палкою. Я В А IV Ті самі й Рахміль Р а х м і л ь ще за сценою кричить. Пане начальнику! Гей, пане начальнику! Рябина цофається. Тьфу! А ХТО там? Озирається. А, то ви, орендарю? Рахміль. Та я! Шукав вас дома та не найшов, та оце біжу… Рябина. А чого тобі мене треба? Рахміль. Та йдіть, що тим людям скажіть! Рябина. Яким людям? Рахміль. Та тим, що по кльоци виїхали. Рябина. А багато їх? 379
