Казибрід. Громада все знає, Прокопе. Громада має в руках писареві папери, якісь контракти, якісь записи. Страшні речі І Олекса з кількома господарями аж до Стрия до адвоката з тим їздив. Буде біда, Прокопе! Слухай моєї ради, перепроси людей і то зараз якнайшвидше, то може ще якось буде. І війтівства зараз зречися. А то по хвалі Божій1 може вже бути запізно. Р Я б И Н а стирає піт з чола. Ой, Господи! Так ОСЬ ВОНО як! Аж У ПІТ мене вдарило. Цілується з Казибрідом. Спасибі тобі, Панасе, за твою раду. Зараз біжу й велю скликати людей! Я В А II Ті самі й Орися з кошиком, у котрім несе Казибрідові снідання. Ор ИСЯ здалека. Добрий День вам, Вуйку! Як ночували? Ось вам дещо. Побачивши батька, вриває й зупиняється. Казибрід. Добрий день тобі, доню! Спасибі, що прийшла. Ну, та чого ж ти стала? Ходи ближче! ОрИСЯ підходить змішана і ставить кошик. Рябина. Дитино моя! Орисю! Ти гніваєшся на мене? Орися з плачем кидається в його обійми. Та- точку! Ви вже добрі? Рябина. Бідна моя донечко! Перелякав я тебе! Опутав мене злий дух! Але тепер не бійся! Все минуло! 1 Хвала Божа—богослуження. 404
