Олекса. А щоб ви знали, що громада не така завзята на вас, як ви були до нині на неї, то скажемо вам, що кавція ваша в орендаря не пропала. Рябина. Не пропала? А ти відки це знаєш? Оле к с а виймає гроші. Ось вам громадські гроші, що ви з податку взяли. Рябина. А ти як до них приходиш? Олекса. А ось і повний контракт з орендарем. Нас десять зложилося й дамо йому кавцію, щоб урятувати податкові гроші й вас. Рябина. Але як же це? Відки ви до того прийшли? Олекса. Припадком дістались нам до рук деякі папери вашого спільника, писаря, із них ми дізналися, що ви вложили податкові гроші на кавцію і що писар з орендарем уже зробили між собою контракт, як мають тими грішми поділитися, коли вони пропадуть. Рябина. О, погані душі! Так це вони навмисне вігнали мене в ту яму! Господи, а я для них готов був усе зробити, власну дитину втопити! Орися. А бачите, таточку, чи я вам не казала? Я В А IX Ті самі; Жандар веде закованого писаря, за ним кілька чоловіків і Рахміль. Жандарм. Чи тут начальник? Рябина. Тут. Ä це що таке? Жандарм.З наказу суду писар ваш арештований за різні шахрайства. Слухайте, люди! Хто з вас має на нього яку жалобу, хай зголошується до суду. А тих усіх, що внесли на 412
