Жандарм. Відро горілки й півбочівки пива для всієї громади на мій рахунок, розумієш? А зараз!
Парубок. Ви, пане шандаре, дарма не експенсуйтеся[1]! Ми вашої горілки ані вашого пива пити не будемо і в танець з оцією кобітою[2] не підемо. Ми ані вам ані їй чести не уймаємо. Що собі маєте, те собі маєте, але танцювати з вами не можемо. Вільно пану начальникові заборонити нам дальше бавитися, то ми розійдемося. Гей, хлопці, дівчата, ходімо домів[3]!
Війт стає на середині. Гов, гов! А тут що таке сталося.
Парубок кланяється. Нічого, пане начальнику. Потанцювали та й додому йдемо.
Війт. Ба та так живо?
Парубок. Адже єґомость гостро заказували.
Війт. Ти блазню один! Мені того будеш пригадувати? Кади тому, що носа не має, а не мені. Ти думаєш, що я такий дурень і не бачу, що тут діється?
Парубок. Ну, то чого ж пан начальник питаються?
Війт. Мовчи, дурню! Хлопці, стид вам таке робити! Пан шандар нині ваш гість, самі ви його запросили, — не бійтеся, я бачив через вікно! Ну, а тепер такий бешкет йому робите? Фе, так негарно.
Парубок. А нам випадає з такою разом танцювати?
54
