Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 17. Драматичні твори (1960).djvu/56

Війт. Анна порядна господиня! Чого ви від неї хочете?

Парубок. Чоловіка вішати мають, а вона тут буде танцювати. То так порядна господиня робить?

Війт. Не слухайте, діти! Це брехня. Її чоловіка ще не судили, ще не знати, чи він що винен, а без суду нікого не вішають. А коли пан шандар не цураються вести її в танець, то ви не маєте права нею цуратися. Ну, ну, не фиркайтеся, а будьте раді, що вам дозволено бавитися. А ви, пане шандаре, не противтеся дітвакам. Самі бачите, вони то не зі злого серця. Ну, музики, ну, грайте!

Музики грають; звільна, мляво починаються танці. По якімсь часі жандарм з Анною знов пускаються в танець. Нараз на півтакті музика вриває, пари, крім жандарма й Анни, стають мов вкопані

 

ЯВА XIII

 

Ті самі, по хвилі Микола

Музики, частина танцюючих бачуть Миколу, ще заким появився на сцені. Жандарм і Анна обернені до нього плечима

Жандарм тупає ногою. До стосот кадуків! А це що знов? Чого ви урвали? Гей, музики! Ви хочете…

Музика мовчки показує смиком.

Жандарм обертається, побачив Миколу. Га, а це що?

Микола в кожусі, оброслий бородою, з вузликом на плечах, входить і кланяється народові. Слава Ісусу Христу.

Всі. Слава навіки!

Анна побачивши його, скрикує. Господи! Пропала я! Микола!

 

55