Спасибі за все добре І Дуже в пору Навідавсь ти. Чи все готове в нас Для завтрішнього суду? Гостомисл. Все готове. І до бояр гінців я розіслав. Князь. А вісті не прийшли які? Гостомисл. Нічого Так важного. Лиш жалувались тут З поблизьких сел боярські тивуни, Що по лісах розбійницькі дружини Волочаться. Князь. Знову те давнє лихо? Чи мало іце повішали ми їх? Прийдеться знову . * . Гостомисл. Та ці не нападають На мужиків, лиш на двори боярські Та на купецькії валки. Князь. Значить, Це мужики? Гостомисл. Здається ні, мій княже. Оружні, в панцирях. Князь. Ну, скоро суд Скінчиться, ми візьмемося до них. А про половців не чувать нічого? Гостомисл. Бог милував, не чуть нічого. Князь. Добре. Так прощавай же, друже! Поклонись Дружині своїй! Але завтра рано На суд прибудь! Гостомисл. Це ж обов'язок мій. Князь. То-то бо й є! Без тебе не зачнуть. А знаєш, нині повернувши з ловів, Мав я ось тут пригоду незвичайну — Ну, та про це ми завтра!.. Гостомисл. Незвичайну Пригоду… А не можна б… як твоя, 96
