Мій княже, ласка… Князь. Ні вже! Я втомлений, А діло, бачиться, пусте! Не стоїть Балакати. Добра ніч! Гостомисл. Мій поклін! Відходить, вагуючись і озираючись, чи князь не заверне його. Я В А V Князь сам Князь. Розбійники знов завелись. Ну що ж, Прийдеться вішати. Вже що як що, А цього я подарувать не можу. Тут милосердя, зглядів я не маю. Пора нам до порядку привикати. Русь двигаєсь. По тихих хуторах, По городах укріплених народ Працює, здобува добро. З далеких Сторін, із Греції, з-за моря їдуть Купці до нас, з Венеції, з Морави, Заморські скарби і достатки йдуть На Русь… А ті поганці тут гадають Під мурами столиці плюндрувати! Чужою працею годуватись, нам Робити встид по всіх чужих краях! Ні, цього я не потерплю ні за що. Розбоям, крадіжам не дам ширитись. Коб ТІЛЬКИ суд скінчивсь! Ходить по кімнаті. Я В А VI Князь, Гарннш Гарниш. Ридає дуже Та жінка, княже! Князь прокидається із задуми. Га, ЦЄ ТИ Гар- нишу? Ридає, кажеш? 97
