І ввергли його на подвір'ю в криницю,
Зо п'ятдесят сажнів углиб.
А пташок маленький сидів край вікна,
Почав цвіркотати-густи:
«Хапайся, хапайся, фальшивая леді!
Своїм служницям ти заплати!»
«Ходи, любий пташку, ходи тут до мене!
Що ти там на гілці співаєш?
У мене для тебе золотая клітка, —
Дістанеш, чого забажаєш».
«Сховайся, сховайся, фальшивая леді!
Не відмов своїм слугам платні!
Що ерлеві Річарду ти учинила,
Вчинила б те саме й мені».
«Якби в мене стрілка була золота
І луток тугенький, за теє
Я встрілила б шпарко на гілку зелену
У те твоє серце гордеє».
Сер Джон справив собі бойового коня,
Бо шотландців гадав звоювать,
Ще сто коней собі для безпеки узяв,
Щоб його з всіх боків пильнувать.
Жоден блудний рицар не їхав до бою,
Таку чинячи горду браваду;
Хто б його побачив, присяг би відразу,
Що поб'є хоч би й цілу армаду.
Всі дами у вікнах сідали й ставали,
Щоб бачить рицарський той вид;
А як проїздив він, усі враз кричали:
«Нічим Голіаф і Давид!»
