Ця сторінка вичитана
І виросла рожа на її могилі,
А на його гробі тернина.
Зрослися докупи, сплелися гілками,
Щоб бути якнайближче при собі,
Щоб кожний побачив, що вірне кохання
Лежить тут у кожному гробі.
Аж раз чорний Дуглас над'їхав тудою,
А був він жорстокий, без серця,
І вирвав тернину і в озеро вкинув,
Що Маріїним озером зветься.
