«Та любов моя хоронить
Від кривавої заплати
За те, що ти не вдержа́лась
По ім'ю мене назвати.
«Я помру від сеї рани,
Не розважу твою тугу,
А тепер тобі зроблю
Ще останнюю послугу».
І ослаблими руками
Панну на коня всадив
І полями та луками
В братів замок поспішив.
«О вітай, Рібальде, брате!
Ждав тебе я вже давно.
Сядь за стіл і покріпися!
Осьде мід, а ось вино».
«Не приїхав я гуляти
На вині та на меду;
Я не сам приїхав, брате!
Глянь, кого тобі веду.
«Любий брате мій Річарде,
Я привіз тобі жону;
Я увіз її для себе,
Через неї йду в труну».
«Взяв би я її, мій брате,
І мені би підійшла,
Якби не була твоєю,
Якби дівою була».
«То візьми її, Річарде,
Бо клянусь тобі в тій хвилі
Раз лиш уст її рум'яних
Мої губи дотулили».
