ІЗ АЛБАНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ
СМЕРТЬ СКАНДЕР-БЕГА
Коли Скандер-бег з юрбою
Своїх вирушив до бою,
Уйшов, може, милі чверть,
Перестріла його смерть,
Зла віщунка сліз і лиха,
І сказала йому стиха:
«Моє ім'я — смерть, небоже.
Вертай зараз у свій дім!
Смерті Скандер-бег не може
Супротивиться ні в чім.
Не бажай собі ні бою,
Ні побідного вінця!
Як зустрілась я з тобою,
То життя твоє, небою,
Добігає до кінця».
Чує Скандер-бег те слово,
Поглядів на смерть сурово,
Блиснув їй мечем в лице
Й крикнув: «Тіне ти воздушна,
Чи кому ти там послушна,
Чи сама рекла оце?
Лиш труси тебе бояться.
Відки ти могла дізнаться,
Що загинуть мушу я?
Твоє серце нам вороже
Напророчить хіба може,
Що вже близька смерть моя?
Чи в судеб геройських книгу
Ти заглянути могла?»
|
