«Молодий, цвітучий муж мій,
Шляхтич чемний і укладний;
Любив дуже грати в трік-трак,
В шахи також грать любив.
На рукояті меча
Мав маркіза герб одного,
Його ж одяг брокатовий
Кармазинами підшитий;
На кінці свойого списа
Прапорець мав португальський,
Що в хороброго француза
На турнірі він здобув».
«Судячи по тих знаках,
Муж ваш згиб уже, сеньора.
У Валєчії, в гостині
У одного генуезця
Вбив його один міланець
В сварці за трік-трак, сеньора,
Плакали по нім всі дами
Всі товариші панцирні;
Та найгірше заводила
Генуезцева дочка;
Всі казали в один голос,
Що була се його мила.
Хочете мене, сепьора,
Ось принять собі за мужа,
То не пустите від себе,
Щоб я іншої шукав».
«О, не дай же того Боже!
Не кажіть мені такого!
Коли правда всьому тому,
Що ви, рицарю, сказали,
То піду я в монастир».
«В монастир не йдіть, сеньора!
Сього вам зовсім не треба,
Бо ваш муж коханий, пані,
Ось стоїть тут перед вами».
