Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/178

О, прийди ж і сьогодні, влегши моє горе
І розвій мою тугу, сповни те бажання,
Що так душу гнітить, будь моя ти підмога
В бою любовнім.

 

ТОВАРИШЦІ НА ПРОЩАННЯ

 

Видається мені наче рівня з богами
Отой муж, що насупротив тебе засяде
І, схилившися, слухати буде твою
Мову солодку.

Той чаруючий сміх, що аж серце у мене
У грудях наче жахом раптовним сповняє,
Той твій вид, що від нього у горлі мені
Дух запирає.

На моїм язиці завмирають слова,
Ледве чутний огонь пробігає по тілу,
Гасне світло в очах і ще й вуха мені
Шум заглушає.

Обливаюся потом і дрож мене всю
Потрясає, і жовкну, як в'яла трава,
І здається — маленька хвилина, і я
Впаду мертва.

 

МОЯ ДОНЕЧКА

 

Дівчинка є в мене гарна,
Наче квітка золота,
Пречудової подоби,
Моя Кляіс дорога.

За всі Лідії багатства
І за ввесь наш любий Лесбос
Я б її не віддала.