ГАРАЛЬД ГАРДРАДІ
ПІСНЯ ПРО ДІВЧИНУ З РУСЬКОЇ КРАЇНИ
Край Сіцілії далекої
Наш кораблик пролітав,
В пишних строях ми на покладі
Поставали, як і слід.
Живо біг носатий човен наш,
Гордий, що героїв ніс…
Гей, в кого не мужняя душа,
Не посмів би плавать там.
А проте дівчина з руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає.
Як ми з Трандами зустрілися,
Більше їх було, як нас,
Гей, то ж люта і завзятая
Почалася боротьба!
Впав у бою юний наш король, —
Я відбивсь від нього геть…
Гей, в кого не мужняя душа,
Не встояв би в бою тім.
А проте дівчина з руської країни,
Що в короні сяє, мене не приймає.
Раз, дівчинонька, шістнадцять нас
З чотирьох проломів враз
Морську воду черпать мусили —
Хвилі лютії ревли,
Заливали човен наш дотла,—
Та таки ми не дались!
|
