Лиш часом в гарячці уставав,
Давні пісні споминав:
В тиху ніч мов молодів він знов,
В серці живо грала кров,
І свобідно дух його злітав,
Земні пута з крил скидав.
Вже давно в могилі він лежить —
Вітер понад ним шумить
І бур'ян поріс, й хреста нема
Де він, бідний, спочива.
Жінка й діти між людей пішли,
Горе й сльози понесли;
Бідні! Їм лишилось від вітця
Чесне лиш його ім'я!
Честь, поклін усім робітникам,
Мозолистим всім рукам!
Кожній каплі поту, що паде
В труді, честь нехай буде!
Всі, що орють, сіють і садять,
Всім, котрих держить верстат!
Честь і тим, що, хоч в біді самі,
Мислі сіють в голові!
