Біжуть, вже чуть їх свисти, стони,
А їх число є легіони.
Ой, ой, пропали ми з дітками,
Вони вже коло брами!
Тремтить бурмистр, кряхтять сенати,
Ніхто не знає, що й почати.
Міщанство хаплесь за оружжя,
Попи на гвалт б'ють в дзвони дуже:
Загрожена найвища святість
Морального устрою — власність.
Ні дзвони, ні попів молебні,
Ані декрети превелебні,
Ані гармати самі грубі
Вам не поможуть, діти любі.
Безсильні нині хитрі ключки,
Старі байки й словесні штучки;
Щура не вловиш в силогізми,
Він перескочить всі софізми.
Живіт голодний внесок з юшки
Пійме і докази з галушки,
І аргументи лиш з печені,
В додатку й ковбаси копчені.
Німий піджарений линище
Переконає тлум сей швидше,
Ніж Мірабо могучим тоном
І мовці всі враз з Ціцероном.
Навкучилась врешті свобода усім,
Звіряча республіка скрутно
Забагла, щоби самовладний король
У ній панував абсолютно.
