Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/278

Всі роди звірячі ну збори збирать,
Виборчії карти писати;
Страшенні партійнії спори пішли,
Інтриги велися завзяті.

Ослячий також зав'язавсь комітет,
Старі Ухачі в нім верх мали,
На голови чорно-червоно-злотні
Кокарди собі припинали.

Була там і партія кінська мала,
Та писнуть не сміла буквально,
Бо знала, що люті Старі Ухачі
Її закричать моментально.

Та хтось в кандидати поставив коня.
Як скочить один із «порядних»
Старих Ухачів, як не крикне йому
З могучої груді: «Ти зрадник!

«Ти зрадник, ослячої крові й цяти́
Не мають, мабуть, твої жили;
Ні, ти не осел, я гадаю, що ти
Волоської син є кобили.

«А може, ти зебри потомок. А во,
Які маєш паси зебрейські!
І в ніс так говориш, акценти твої
Доволі єгипто-гебрейські.

«А хоч не чужий ти, то все ж ти лишень
Холодний осел розумовий,
Не знаєш ослячої вдачі глибин,
Її таємничої мови.

«Та я усю душу свою заглибив
В сей сутінок любо-добрячий…
Осел я, і кожний отут волосок
У моїм хвості 6 ослячий.