|
Я опинивсь — на яві — в краю мрій багатих.
Подвір'я… Ні, долина це в квітах леліє
І гаєм темних кедрів знай шумить-співає.
Долину срібним світлом місяць обливає,
Пустиня навіває запалом кохання,
А пальми вахлярами темними холодять.
Між небом і землею ангели проходять.
З гори глядить Єгова, і всміхається радо,
Благословить долину і людей і стадо.
А люд молитву шепче, кланяється пану;
В повітрі віє запах нарду і шафрану,
Ріка, мов вуж сріблястий звившись, тоне в морі,
І наче світло в шабаш, так палають зорі.
|
* Словами „Ель моле рахмім“ (Боже повний милосердя) починається жидівська пісня по покійнику. В часі шлюбною обряду, коли одно з наречених є сирота, цю пісню співав „хозен“, тобто співак.
