Вмер старий скрипач;
Роду не покинув,
Лиш лишив громаді
Скрипку і дитину.
Як звичай велить,
Все майно списали,
Колисать дитину
Бабу напитали.
Навіть на колисці
З уряду печать, —
О дитя ж хай дбає
Божа благодать.
То дитя бабуся
Теж здала на Бога,
А сама заснула
На печі небога.
Аж нараз опівніч
Схопилась: хатину
Освітило світло
Місячне, як в днину.
Ах, а при колисці —
Аж обхопив страх! —
Там скрипач старий
З скрипкою в руках.
