І дитя цілує…
«Хрест святий при нас!»
Скрикнула бабуся, —
Привид щез ураз.
Смотрить місяць з вікна
Шелестить ялиця;
Знов бабуся спить —
Гарне щось їй сниться.
Рано війт прийшов,
Випивши чарчину,
А стара колише
Неживу дитину.
Скрипки теж нема!
От і всі до баби:
«Де добро громадське?»
На стару бий-забий!
Що вона толкує,
Що клянесь без міри,
«Казку кажеш, бабо!»
І не ймуть їй віри.
Заридала баба:
«Гей, вже світ кінчиться
Вже й тому не вірять,
Що старому сниться!»
