Чекав їх Власлав хоробрий.
Від ліса до ліса його сила стала
П'ять раз більша, як пражанів сила,
І мов з чорних хмар
Роздавались з неї громи
І псів вило премного множество.
«Тяжко биться нам з тими врагами;
Не подужаєш колом булави!»
Так Воймир рік, — на се Чмир до нього:
«Мудро так потайком говорити,
Мудро ся на все приготовити.
Пощо гримать о скалу чолом?
Лис обдурить і ярого тура.
Тут Власлав нас із гори узрить:
Скоро долом обійдім сей верх
Наоколо, щоб були назаді
Ті, що були напереді вперед;
Кілька раз гору так обійдімо!»
І так Чмир укартував з Воймиром.
І спішили війська круг гори,
І спішили війська дев'ять раз,
Як велів удалий Чмир з Воймиром.
Так врагам число своє збільшили,
Так врагам страху більш додали.
Розступились долом по хащах,
І заблисло в очі ворогам
Грізно їх оружжя.
І ціла гора заполонилась
Грізним блиском.
Нараз Чмир із відрядом налетів,
Відряд сей був штири сотні сильний,
А з ним Тряс налетів з темна ліса:
Тряс військом ворогів
В тій хвилі овладів, —
Взад, взад! Страх на них з цілого ліса!
І розпирслись враги сюди й туди,
І розпирслись, наче дим по полю.
Звів на них Воймир хоробро руку,
Впів від всходу зайшов їм дорогу,
Боком станув напротив Власлава.
