Чтіть же, діти, поліцейських!
Хто нарушить права,
Тому ззаду патиками
Заплатить держава.
Вислухайте в осторогу
Сей мій спів умильний,
Що напроти поліцейських
Сам пан біг безсильний.
Ось ведуть його вже в путах, —
Він іде мов курка,
Два його за плечі тягнуть,
Третій ззаду штурка.
«Лиш ведіть мене по гумнах, —
Таж я під надзором!
Не робіть мені по місті
Привселюдний сором!»
Та на гумнах Перуниха
Якраз на потоці
Випирала Перунятку
Щось там на сорочці.
Як пізнала свого мужа,
Наробила крику;
З мокрим праником напалась
На його опіку.
Але Перун добродушний
Сам її втішає:
«Сховай, жінко, меч до піхви,
Час мій наступає».
В Перунихи й поліцейських
На гумні йде звада,
А в дворі законовідів
Над Перуном рада.
