Он там видно трошки
Костелик боровський
На горі самій.
Глипнув він на мене
Крізь вікно замглене:
«Ти се, синку мій?
«Таж при мні тут близько
Є твоя колиска!
Таж ти в мні хрестивсь!
Вікарю старому
Служив в божім дому
І пильненько вчивсь.
«А від мене, сину,
Ти пішов в чужину,
Щоб вогню добуть,
Щоб містам і селам
Світочем веселим
Освічати путь.
«Як то час збігає!
Тридцять літ минає,
Як знав тебе я!
Але ж, синку, пробі,
Що се там при тобі
За процесія?..»
