Ця сторінка вичитана
Та вже вішать баса
Пізно і не слід…
Так то тайна, за яку на стричку
Мерли хлопці, завдяки Червічку
Розійшлася в світ.
Що ввесь світ від баса
Вже дізнався вмить,
Не було резону
Під волоссям крить;
Тож почав наш цар по тому балі
Довгі вуха вже не в футералі,
А явно носить.
А як стих гармидер
По якімсь часі,
То царя ще ліпше
Полюбили всі:
Всім здалось ще й краще, по-лицарській —
Довгі вуха при короні царській
В їх цілій красі.
Тут кінчиться повість.
Віват цар Лаврін!
Стриг і брив до смерті
Його Кукулин.
Бо не взнав цар, як то донеслася
Його тайна басові, а з баса
На великий дзвін.
Не всі такі верби,
Як та в Віклові,
Не такі й баси всі,
Як Червічкові, —
Тож як ме вас чим язик свербіти,
Нашепчіть се, мої любі діти,
Вербі дупловій!
