Не журись, душе моя,
Що наш вік короткий,
І що там по смерті дасть
Нам Пан Біг солодкий.
Безконечний світа круг,
Невгамовне діло,
І безсмертний є твій дух,
І безсмертне тіло.
Що люд смертю назива,
То ще не кінчина,
Се лиш так, як запада
В театрі куртина.
Дзінь-дзінь дзвоник… Се значить:
Акт один скінчився,
І вид сцени на момент
Навісом закрився.
Передягнуться грачі,
Кожний в іншій ролі,
Але актів вічний біг
Не стає ніколи.
1854.
