Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/425

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана


Адам Асн'ик І. rолос, ЩО кличе в пустинІ Інколи з бурею враз прориваеться В уха юрбі безупинній І вожакам, що брехні покланяються, rолос, що кличе в пустині. Цей та той кинеться з жахом наповнений, Збридне м'яке йому ложе, І затремтить, мов убивник ізловлений, Та зрозуміти не може. І замирае неясний нікому rолос, що клич;е в пустині, Знов спить злочинець, на ліжку м'якому, Але покути не діе й до нині.

II. Приходиш до мене


Приходиш до мене, не мовиш нічого,
А тільки показуєш рани свої,
Смертельную блідість лиця неживого
І кров'ю забризкані шати твої.
Жалібні очі звертаєш на мене
І зір твій у серце вбиваєш, мов ніж,
Аж смерти обличчя rрізне і студене
Я чую при собі ясніш і ясніш.
В душі моїй стид і розпука гуляє,
Терплю я всі муки конання,
І регіт проклятих довкола лунає,
І тріскає серце з страждання.