Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/424

В сльозі, що перлою пливе з лиця блідого,
І в праведнім гніві і в вольних поривах,
Ба, і в бажанню тім мрійного духа твого,
Що тужить по старих, минулих, темних снах.

Ні! Час щезати їм! Проч з ними! Вже на полю
Новий зійшов засів, — тож проч стерню повік!
Таж з праці людської і з радості і з болю
Правдивий трисне спів, бо — дійсний чоловік.

 

ЯН НЕРУДА

ЗАКОН НАД ЗАКОНИ

У зорях небесних великий закон
Написаний золотолитий,
Закон над закони: свій рідний край
Над все ти повинен любити.

Таж кожна планета зна сонце своє,
Що к собі її притягає,
І кожна велика сім'я звіздяна
Також вітчину свою знає,

Тому то комета так блудить і б'ється
В просторі від краю до краю,
Бо кинені в безмір атоми назад
В вітчину свою стежки шукають.