Коли погадати,
Що серце не має за всю свою щирість
Відплати.
Коли б твоє личко
Я все мав тут близько,
Я був би, як лицар
Без страху, без змаз.
Коли ж твої очі далеко від мене,
То я, як той дурень, що сам на шалене
Іде воювання, на тисячу копій
На раз.
Tes yeux sereins comme le calme.
Твої очі погідні, як той супокій
На поверхні морській,
Мені мовлять: ми будем ті пальми тінисті
Над тобою в тривожному сні;
В твоє грішнеє серце — так мовлять мені —
Ми надихаєм помисли чисті,
Супокій й проміння ясні.
Твої очі говорять мені:
Бідний хлопче, криваві зовсім твої ноги
Від лихої дороги;
Та невжеж їм блукати тягом
Пустинею тою?
Над убогим твоїм нічлігом
Будем зіркою ми золотою.
Ми криниця, що в ній
Повно ласки й любови на дні;
Будем вранці твій дзвін,
А по праці музики гучні,
Бідне, змучене серце. — Отак
Твої очі говорять мені.
