Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/452

Вольф Збаразький

Месіянські мрії хусита

I.

Нехай Епікури говорять, хоч тріснуть,
А ми голоситимем повість утішну.
Вони заніміють — на Бога надія,
Як прийде Месія.
Усі ті гультяї, усі Епікури
У рабина будуть за підлі мешури^[1]:
У довгих штанцях, ще й голоколінки —
Прийде ж Епікурам боляче й свербляче,
І буде їм квасно і гірко ще й як!
А як на них рабин закрикне, закряче,
Обхопить їх страх і дрижак.
Пізнає в ту пору те плем'я ледаче,
Кого висмівало і шарпало так.
Хусити всі будуть в веселім настрою,
Хвалитимуть Бога щосили,
І радість у них підійметься горою,
Коли Епікурів попруть до могили.
Ой, як би ж ми того дожили!

II.

Тоді нам не буде потрібно журиться,
Ні зичить на лихву, торгами трудиться, —
Що треба хуситам, все тут їм і стане,

1. Мешурес, по-жидівськи, слуга.