Цю сторінку схвалено
Вольф Збаразький
Месіянські мрії хусита
I.
Нехай Епікури говорять, хоч тріснуть,
А ми голоситимем повість утішну.
Вони заніміють — на Бога надія,
Як прийде Месія.
Усі ті гультяї, усі Епікури
У рабина будуть за підлі мешури[1]:
У довгих штанцях, ще й голоколінки —
Прийде ж Епікурам боляче й свербляче,
І буде їм квасно і гірко ще й як!
А як на них рабин закрикне, закряче,
Обхопить їх страх і дрижак.
Пізнає в ту пору те плем'я ледаче,
Кого висмівало і шарпало так.
Хусити всі будуть в веселім настрою,
Хвалитимуть Бога щосили,
І радість у них підійметься горою,
Коли Епікурів попруть до могили.
Ой, як би ж ми того дожили!
II.
Тоді нам не буде потрібно журиться,
Ні зичить на лихву, торгами трудиться, —
Що треба хуситам, все тут їм і стане,
- ↑ Мешурес, по-жидівськи, слуга.
