Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 18. Переклади (1960).djvu/49

Взад Рубош з коня звалився:
Винесено го з площаді.
 Грають труби, таламбаси,
Любор землякам говорить:
«Хто зо мнов боротись хоче,
Най в ограду виїжджає!»
І нарада між панами,
А жде Любор у ограді.
Втім підняв Здислав спис довгий,
А на списі з тура голов,
І на буйна коня скочив
І погорди словом каже:
«Прадід мій убив яр-тура,
Батько вигнав німців війська,
Мою храбрість най зна Любор!»
І вни гнали против себе,
Головами ся зразили, —
Гей, оба злетіли з коней!
Тут мечів добули хутко,
І затято герцювали,
Кріпко махали мечами,
Аж удари розлягались.
Любор збоку впав на того,
Мечем в шолом втяв потужно,
В меч мечем ударив разом,
І меч злетів за ограду,
А Здислав зваливсь на землю.
 Грають труби, таламбаси;
Пани Любора обступлять,
І перед князя го ведуть,
Т ведуть перед княгиню
Й перед дочку їх Людишу.
А Людиша молодцеві
Дасть вінець у надгороду,
Дасть вінець з дубова листя.
 Грають труби, таламбаси.